Опис

Книга "Цуцик антивоєнний роман”
 

Автор: Віталій Запека

«Цуцик» Віталія Запека — безсумнівно, подія в сучасному літературному житті. І не лише тому, що роман до болі правдивий, бо за плечима автора — три роки російсько-української війни. На відміну від «окопної» прози, це перший справді АНТИВОЄННИЙ роман про події на Сході. Написаний Людиною, якій до болю те, що стільки років відбувається на Донбасі. 
Написаний просто і страшно, від імені собаки, але про людську породу. Не про «укрів» та «сепарів» — про людей.
Певен, з часом цей роман війде до скарбниці української літератури. Його розберуть на цитати, екранізують, вшанують найпрестижнішими літературними преміями, вивчатимуть у школі. Чому? Тому, що кожне зі слів «Цуцика» — це не тільки справжня література. Це свята Правда, написана письменником з народу і для народу, яку годі стерти з народної пам’яті.

Олександр Смурий, літератор, Харків

Вітаю з початком роботи над новим романом. Прочитала надісланий уривок. Ваше почуття гумору незрівнянне!!! Щодо відвертого враження – можливо я буду не об’єктивною, але мені дуже подобається. Вимагаю продовження. І БЛАГАЮ – не знищуйте цей твір, навіть, коли буде «затишок» натхнення! 
З нетерпінням чекаю розвитку подій.
Юлія Пашуба, волонтер

Дочитала. Дівчата в казармі сплять, а я тихо реву, як дурепа. Стільки вражень! Було таке, що сміялась - Рай з блохами! Це неймовірно! До ранку не зможу спати. Буду уявляти, як би це виглядало в житті.
Дякую Вам за такий неймовірний подарунок!!! І ще зрозуміла, що це перша книга в моєму житті, зміст якої неможливо переказати. Стільки вражень, що неможливо передати словами!!! Щиро вдячна за довіру бути серед перших читачів, ще до виходу книжки в друк! 
Тепер його життям житимуть тисячі людей. Я дуже хвилююся за те, щоб його полюбили так, як я. Зрозуміли як я. Але в той же час присутня ревність, бо тепер він стане відомим і вже не буде нашою спільною таємницею. Ніби буде давати себе гладити іншим, пхати свого мокрого носа в чужі долоні. Трохи боюсь – не дай Боже образять, штовхнуть, буде голодним, відберуть м’яча…
Надія Латишева, солдат ЗСУ

Що ж Ви наробили? Я на все плюнула і мусила читати і читати! Як запійний п’яничка, не могла відірватись. Враження, які, навіть, важко пояснити! Читаю, хвилююсь… вмієте пробратись до кісток!
Я раніше ніколи не любила ні фільмів, ні книжок про війну. Але тут такі враження, переживання, що всіма своїми органами відчуваю буцім то я там.
ПИШІТЬ! Я вже Вам писала, що Ви ввійдете в нашу історію. В Вас це виходить з середини, від душі, а не по замовленню. Тому правдиво, цікаво і чудово!
Валентина Хомик, Червоноградська лікарня

Я дуже вражена! Ніколи нічого подібного не читала! Від імені песика! Так класно придумано! Такі яскраві, насичені моменти! Емоційний вибух, якийсь! Дуже дякую! Спасибі, що поділилися, що дали відчути всі ці емоції!
Людмила Головашич

У цьому романі тісно переплетені дві дуже близькій болючі теми для мене й, впевнена, не тільки для мене: це війна і собаки. І якщо люди знають за що вони воюють – це їх, наші мій вибір, то тварини стали заручниками цієї війни. Я дуже вдячна, що ви присвятили їм свій роман. Точніше переплетінням долі собаки і людей. Людей дуже різних – цивільних, чужих «однакових», своїх «однакових», медиків, волонтерів. Я не знаю, чи дійсно Цуцик був у шпиталі, але читаючи в мене не виникло жодних сумнівів в цьому!
Весь роман читала в напрузі: далі-далі, що далі? Співчувала й переживала, сміялась і плакала. Коли дочитала, просто сиділа і плакала, а потім курила…
Дуже добре показаний, як то кажуть, зріз суспільства на окремо взятій позиції військових. Як вони проходять випробування на міцність і людяність у важкі часи. Персонаж, який спочатку гнобив цуценя, зміг оцінити й віддячити за власне життя! Бо саме такі ситуації витягують з людини на поверхню те, що в нього, зазвичай, в глибині. Я розумію, що на війні були й інші ситуації, але мені дуже зігріла душу свіжа хустинка на рані Цуцика. Дуже вразила ситуація пошуку в інтернеті інформації щодо надання першої медичної допомоги…
І щодо собак. В мене 26 років «собачого» стажу. Я просто в захваті як описана поведінка, зміни в ній, думки Цуцика. Як, спочатку, все розтягнуто в часі, а потім події котяться немов лавина, нарощуючи швидкість і розмір. Вражає переплетіння емоцій, думок, почуттів. Легкість, з якою сприймаєш текст, яким би важким по смисловому й емоційному навантаженню він не був. Дуже вдячна Вам! За ВСЕ! За твори, за Вашу позицію, яка привела Вас до військомату, за можливість мені намагатися будувати своє життя наново. ДЯКУЮ! І творіть, будь ласка ще!
Анна Гніліцька, фермер, біженка

Поки читала передмову з кличками собак, в думках змінювались слайди фото хлопців із передової з собаками-котиками, фото собаки, котру реанімували після поранення (воно, як на мене, стало праобразом Цуцика-Барсика), фото та історії тварин, котрих вивозили під обстрілами – вже стало не по собі, розуміла, що читати буде важко, але потрібно. 
Війна очима собаки – книжка про це і не зовсім… Про зраду, про біль і недовіру, про втрати і надбання, про людяність і шалене бажання перемоги. Це друга книга Віталія, котру я прочитала і, маю надію, не остання. Дякую!
Зоя Бурлакова,
волонтер

224 сторінки

Тверда обкладинка